Іванько Олександр Вікторович
Лікар хірург вищої категорії. Кандидат медичних наук. Стаж роботи - 25 років.
Доцент кафедри хірургічних хвороб та заслужений лікар України.
Під час операції, яку виконують лапароскопічним способом, на верхній відділ шлунку, трохи нижче стравоходу, накладають шлунковий бандаж. В результаті орган набуває форми пісочного годинника та ділиться на дві частини: малий (до 50 мілілітрів) та великий шлунок. Перетравлюється їжа в великому шлунку, в який поступово надходить з малого відділу.
Шлунковий бандаж – це спеціальна система, яка складається із порожнистого кільця (його виготовляють з латексу) та порту для управління. Портом називають трубку з розширенням, яку виводять до підшкірного шару в області пупка. За допомогою порту кільце заповнюють рідиною (найчастіше фізрозчином). В результаті манжета роздувається та тисне на рецептори верхнього відділу шлунку – саме вони відповідальні за відчуття ситості та надсилають відповідні сигнали у головний мозок.
Ширину просвіту між відділами шлунку можна регулювати. Чим більше рідини потрапляє в манжету, тим вужчим стає отвір. Цей параметр калібрують під час операції, враховуючи індивідуальні потреби пацієнта. Надалі калібровку виконують раз в 3-6 місяців, поступово звужуючи ширину отвору.
Завдяки зменшенню верхньої частини шлунку значно обмежується кількість спожитої за раз їжі, що сприяє схудненню. До того ж відчуття ситості зберігається надовго, так як опорожнення шлунку внаслідок звуження просвіту займає багато часу.
Шлунковий бандаж дозволяє:
попередити переїдання;
позбутися відчуття голоду;
зменшити кількість з’їдених калорій завдяки зменшенню порцій;
нормалізувати метаболізм;
спалити зайвий жир;
значно зменшити вагу (на 50-60%).
Це найбільш безпечний та щадний метод баріатрії, який має багато переваг:
збереження анатомічної цілісності шлунково-кишкового тракту;
оборотність процедури – бандаж можна зняти в будь-який момент;
мінімальний ризик ускладнень та розвитку дефіциту вітамінів і мінералів;
швидка реабілітація – вже через добу пацієнта виписують із стаціонару;
відсутність відчуття голоду;
немає необхідності у виснажливих фізичних вправах;
можливість регулювати інтенсивність схуднення.
До недоліків методу належать:
необхідність перебувати під наглядом лікаря;
потреба у періодичній корекції;
можливість віддалених ускладнень (поява ерозій та виразок у місцях контакту, зісковзування бандажу, зміщення або пошкодження сполучної трубки).
Лікар хірург вищої категорії. Кандидат медичних наук. Стаж роботи - 25 років.
Доцент кафедри хірургічних хвороб та заслужений лікар України.
Лікар хірург вищої категорії. Кандидат медичних наук. Стаж роботи - 40 років.
Шлунковий бандаж рекомендований людям з індексом маси тіла 35-45 кг/м².
Не можна робити бандажування при:
гормональних порушеннях;
серйозних серцево-судинних патологіях;
тяжких хворобах внутрішніх органів;
інфекційних захворюваннях;
злоякісних пухлинах;
віці молодше 17 років;
вагітності;
алкоголізмі.
За 2 тижні до хірургічного втручання необхідно відмовитися від нестероїдних протизапальних засобів та гормональних ліків, а за тиждень – виключити з раціону жирні страви, смажені продукти, випічку, їжу багату на вуглеводи.
Протягом 2-3 тижнів потрібно харчуватись рідкою їжею, потім – напіврідкою. Вживати тверду їжу дозволяється тільки через 5 тижнів.
Бандаж повністю безпечний для здоров’я, завдяки чому може залишатися в організмі на все життя. Але при бажанні пацієнта його можна зняти в будь-який момент. Але знімати його потрібно не раніше, ніж через півроку після досягнення бажаного ефекту.
Так. При виконанні нерегульованого бандажування силіконове кільце замінюють смугою з поліпропіленової сітки. В такому випадку діаметр просвіту залишається фіксованим.