Дмитро, м. Київ.
Три з половиною роки тому я переніс операцію на шлунку. Нині мені 42 роки. Коли дивлюся фотографії до втручання і після, розумію, що в 25 років я виглядав набагато старшим, ніж зараз. Головне – не це. А те, що я краще почуваюся!
Мені подобається ходити пішки. Щодня вранці я бігаю та гуляю з сім'єю у сусідньому з будинком парку. Взимку ми з дружиною та дітьми ходимо на лижах. Влітку на дачі катаємось на велосипедах. Всі разом регулярно, тричі на тиждень, плаваємо в басейні.
Історія мого ожиріння почалася, коли я навчався в університеті. За фахом я програміст. Навчання, робота, коло інтересів все було пов'язано з комп'ютером. Я був занурений у віртуальне життя. Нічого довкола не помічав. Все що мені було потрібно - власна кімната в батьківській трішці, стіл, зручне крісло та комп'ютер. Мама чудово готує. І я навіть їв, не відриваючись від монітора.
Так я набрав свої перші зайві кілограми під час навчання. Здобув диплом. Одружився з однокурсницею. Але цей факт не дуже змінив уклад мого життя. Ми з дружиною винайняли квартиру. Потім купив власне житло. Народився син. За чотири роки народилася донька. А я все сидів у своєму замкнутому просторі, стукав по кнопках.
Якось дружина знайшла мене, як вона подумала, сплячим. Спробувала розбудити, але це їй не вдалося. Викликала швидку допомогу. Мене відвезли до лікарні. Добре, що встигли відкачати.
Цукор був значно вищим за норму. Тиск підскочив. Я знепритомнів за столом, працюючи над черговим проектом. Лікарі сказали, що могло закінчитися гіперглікемічною комою та інсультом, або інфарктом, якби мене вчасно не привезли до стаціонару.
Виписали мене через п'ять днів, з купою ліків від тиску та діабету. Фахівці журилися, що моя вага значно перевищує норму. Тоді я важив 137 кг, при зростанні 186 см. Вони рекомендували змінити спосіб життя. Інакше будь-яке лікування буде марно.
Я якось не дуже прислухався. Почувався нормально. Працювати міг. Тим більше, поки лежав у лікарні, у мене всі терміни дедлайнами пролетіли. Потрібно було встигнути завершити все. Моє життя повернулося на колишню орбіту — робота, їжа, сон у межах звичного простору.
Так тривало доти, доки мене знову не відвезли до лікарні. Три з половиною роки тому сильно защеміло у грудях. Вдома не було нікого. Я сам встиг зателефонувати та викликати невідкладну допомогу. Діагноз — передінфарктний стан, ішемічна хвороба серця, гіпертонічний криз — наскільки я зміг його запам'ятати.
Цукор в аналізах крові був високим. Моя вага на той час значно побільшала — 194 кг. За майже десять років я погладшав на 60 кг, хоча сам не помітив цієї зміни в собі...
Ніхто мене не вмовляв, не шкодував і не голосив. Батьки та дружина виявили повну солідарність з лікарями. Мені досить жорстко пояснили, що якщо я не візьмуся за розум, наступного разу все може закінчитися інфарктом чи інсультом. Мене може паралізувати. Або моя вага мене вб'є.
Після повного обстеження з'ясувалося, що у мене підвищений холестерин. Печінка запливла жиром. У жовчному міхурі знайшли каміння. Після виписки у моїй аптечці додалася пара трійка препаратів. До інсуліну поки не дійшло, але лікарі погрожували мені призначити його найближчим часом. Якщо врахувати, що я з дитинства боюся навіть виду шприца, то не складно уявити, як сильно мені захотілося нарешті схуднути.
Наступного дня після виписки я вийшов прогулятися парком. Але навіть не дійшов до нього. Задишка, різкий біль у колінах і спині повернули мене додому вже за чверть години. Біль не минав. І я вирушив до поліклініки. Дільничний терапевт направив мене на консультацію до ортопеда та невролога.
За результатами знімків — рентгенівським та МРТ, — мені сказали, що через ожиріння виникли проблеми з дисками хребта. Мені призначили курс ін'єкцій. Направили на фізіотерапію. Порекомендували зайнятися плаванням. А головне — пояснили, що я маю терміново вжити заходів для зниження ваги. Усі лікарі як змовилися! Але я важко міг пройти кілька кроків. Плавати не вмів. Намагався займатися з тренером, але підвело подих.
Батькам знайомі порадили хорошого ендокринолога, який приймає у приватній клініці. Лікар уважно вивчив усі мої аналізи, знімки, висновки та призначення різних спеціалістів. Після чого пояснив, що я маю вибір — довгий, складний і болісний шлях з дієтологом, професійним тренером з ЛФК, фізіотерапевтом. А також регулярними консультаціями кардіолога, ендокринолога, невролога. Не завжди дає бажаний ефект. І не виключає довічний прийом препаратів, які знижують тиск, цукор, холестерин.
Або звернутися за допомогою до хірургів, що спеціалізуються на баріатричному лікуванні ожиріння. Від ендокринолога я вперше дізнався, що можна скинути вагу, якщо видалити частину шлунка. Він порадив мені лікаря. У цього хірурга оперувалися його пацієнти, з таким самим, як у мене, патологічно занедбаним, ожирінням — з ускладненнями з боку серця, хребта, суглобів та порушеннями обміну речовин. Операція допомогла їм упоратися з проблемами.
На сімейній раді з батьками та дружиною ми обговорили обидва варіанти. Вирішили оперуватись. Вже наступного дня записалися на прийом до хірурга. Добре, що всі аналізи, висновки лікарів, рекомендації ендокринолога були свіжими. Не довелося витрачати час на нові походи лабораторіями, рентген кабінетами, різними фахівцями.
Хірург докладно розповів про показання, протипоказання, ризики баріатричних операцій. Ми дізналися про кілька методів, які він використовує у своїй роботі. Виходячи з мого загального стану, ступеня ожиріння, проблем із цукром та тиском, ми разом із фахівцем вибрали оптимальний варіант процедури втручання: поздовжня резекція шлунка (рукавна гастропластика, слив-резекція).
Мій лікар проконсультувався з анестезіологом, який після вивчення всіх результатів обстежень порекомендував лягти в стаціонар у день операції.
Лікар пояснив мені, що після операції потрібно буде суворо дотримуватись дієти. Хоча втручання малотравматичне — лапароскопія передбачає лише 4-5 проколів на животі, через які в черевну порожнину вводять спеціальні хірургічні інструменти та камеру, — мені потрібно буде дотримуватись правил хірургічної реабілітації.
Він дав нам буклет із докладними рекомендаціями на післяопераційний період. Я зрозумів, що якщо все це дотримуватись, жодних ускладнень і сильних больових відчуттів у мене не буде. На завершення консультації ми обговорили вартість операції. Сюди увійшли послуги хірурга, анестезія, перебування у стаціонарі, ліки. Обговорили дату шпиталізації. І вже за п'ять днів мене прооперували.
За два дні я був удома. Дружина готувала мені бульйони. Їсти не хотілося. Жодних страждань від голоду я не відчував. Болю особливого теж не було. Хіба що невеликий дискомфорт у ділянці шлунка. При виписці мені дали із собою препарати, які неправильно знеболюють. Загалом було комфортно. Поступово до раціону додавалися каші, протерті фрукти та овочі.
Уже за півроку я схуд на 70 кілограм. Показники артеріального тиску, ліпідів та цукру в аналізах нормалізувалися. Мій ендокринолог відмінив препарати, які приймав до операції. Поступово я навчився плавати і регулярно відвідувати басейн.
Дихати стало легше. Спина та коліна більше не болять. На вимогу дружини я пройшов онлайн курси з тайм-менеджменту. Навчився розподіляти час. Тепер працюю, відпочиваю, займаюсь спортом. Все встигаю набагато краще, ніж раніше.
Ми з сім'єю почали проводити багато часу разом, бувати на свіжому повітрі. Гуляємо. Ходімо до боулінгу. Танцюємо всі разом удома. Їздимо на велосипедах на дачі. Ходімо на лижах. Рік тому я почав бігати вранці.
Зараз я важу 82 кілограми. Почуваюся бадьорим, молодим і сильним. Періодично відвідую свого ендокринолога, котрий порадив мені хірургічний метод лікування. Приймаю призначені ним полівітамінні препарати. Проходжу діагностичні випробування. Переконався, що печінка не заповнена жиром. А каміння в жовчному міхурі хоч і залишилося, але мене не турбують.
Хірург допоміг мені не лише знизити вагу та позбутися проблем зі здоров'ям, а й подарував нове життя — смачне, цікаве, сповнене позитивних емоцій. Я радий, що вчасно потрапив на прийом та погодився на операцію.
