Думаю, прийшов і мій час поділиться своєю великою перемогою. 2020 року моя вага перевалила за добру сотню кіло. Нескінченні дієти результатів не давали. Від популярних до ЗОЖ, між іншим. Усі говорили мені про те, що я лінива, тому й не худну. Ось почнеш бігати і перестанеш їсти в три горла, тоді і скинеш вагу. Зараз я розумію, що так не працює.
Якщо почати бігати з такою вагою, можна попрощатися з колінами раз і назавжди. А мої коліна мені потрібні. Я досить молода дівчина, мені 30 ні, так що міняти колінні суглоби я не планую в найближчому майбутньому. Тому залишається заклеїти рота скотчем і перестати їсти так багато. На жаль, це мені не допомогло. В черговий раз я спробувала змінити дієтолога, і як мені пощастило наткнутися на нинішнього лікаря. Ця мила жінка пояснила, що мені потрібна допомога хірурга.
Звичайно, така заява лякає спочатку. Але потім я зрозуміла, у чому полягала проблема. Вона мені пояснила, що коли індекс маси тіла перевалює певний рубіж (мій на той момент давно перевалив), схуднути без лікарської допомоги без шкоди здоров'ю не можна. Ожиріння – це не ліньки, це хвороба, яка супроводжує нинішнє суспільство. Тому звернутися до лікаря не соромно. А операція – це не визнання власної лінощів, це як гіпс на зламану ногу, тобто лише необхідність і норма.
На консультації з хірургом я запитувала про варіанти лікування. Він спокійно по пунктах розклав мені всі можливі шляхи. Мені дуже не хотілося, щоб шлунок довелося ушивати. Мені здавалося це чимось катастрофічним та моторошним. Як людина далека від медицини, я не розуміла, що від цієї операції буде менше наслідків, ніж від тієї ж кліпси чи балона. А все тому, що операція СЛІВ-1, тобто резекція частини шлунка, зберігає фізіологічність травлення. Організм працює у штатному режимі. Перед тим, як вирушити на операцію, я обговорювала все із сім'єю. Не багато хто прийняв моє рішення і сказав, що я займаюся «дурістю».
Зараз, після операції та відновлення, я можу з точністю сказати, що це була необхідність. Без цієї операції я не змогла б. Мене обстежили психіатр, хірург та терапевт, перш ніж ухвалити рішення про день «Х». Аналізи були гаразд. Висновки психіатра надалі мені допомогли продовжити лікування, але про все по порядку. Я лягла до клініки з усім пакетом аналізів. Мені дали папери на підпис і пояснили хід операції та можливі ускладнення.
За рахунок того, що операція проводиться не як класична, а через маленькі відеокамери, ускладнень набагато менше. Після наркозу я легко відходила, але це все індивідуально. Першого дня мені дозволили їсти тільки рідке. Тобто лише бульйон та воду. Третього дня я повернулася з клініки додому і продовжила такий раціон до кінця тижня. З другої мені було дозволено їсти пюровану їжу. І потім поступово дозволили їсти тверді продукти.
З операції пройшло вже 3 роки. За перший рік зайва вага пішла майже весь. Потім протягом двох інших моя вага прийшла в норму. Повернення ваги не було. Думаю, це пов'язано із комплексним підходом. За цей період можу виділити такі поради:
- Не бійтеся звертатися до лікаря. Вони допоможуть впоратися із зайвою вагою, яка є причиною багатьох серцево-судинних захворювань. Навіть були дослідження, що високий ризик онкології через надмірну вагу.
- Після операції слідуйте суворо призначенням лікаря. Не варто відразу після операції налягати на улюблену їжу у звичайному вигляді. Це може сильно вплинути на результат операції та ускладнення. Мені не хотілося після операції особливо їсти, та й зараз залежність від їжі пішла, але знаю дівчат, які після операції продовжили харчуватись, як і раніше… Результати, самі розумієте, не дуже вдалий.
- Зверніться до психотерапевта. Моя вага частково була викликана проблемами в голові, які я намагалася заїсти. Без грамотної психодопомоги, не думаю, що операція мені допомогла б. Вправити мозок теж важливо.
- Лікара вибирайте з досвідом, за відгуками та порадами. Не соромтеся писати тим, хто пройшов це. Вони підкажуть.
